Крилаті гусари

 Крилаті гусари або Гусарія (пол. Husaria) — лицарська кіннота Речі Посполитої, що спеціалізувалася на «проламуванні» бойових порядків ворожої кінноти або піхоти скерованим та точним кавалерійським ударом. Гусарія існувала як підрозділ народного автораменту — найманого війська Речі Посполитої.

 Основні відомості 

Гусарія як військове формування існувала майже три століття (бл. 1500—1775). Спочатку гусарів називали «рацами», вони були ударною легкою кіннотою (копійщиками), що з оборонного спорядження мала лише кольчуги, великі щити або взагалі не мали захисних обладунків. На копию вішали майорець (прапорець із розділеним надвоє вільним кінцем), щоб тріпотів на скаку і лякав ворожих коней. Після того як копия у бою ламалася або губилася, вершник брався за палаш, кінчак, шаблю чи топір. Часто у раців, як легкої кінноти були луки чи пістолі. Із оздоблення раці мали пера, крила птахів, шкіри тварин, а на щиті часто малювали орлине крило. 1577-го, року почалася реформа Стефана Баторія. Раців перетворено на важку (середню) кінноту, вони масово почали одягати обладунки, відмовилися від щитів, прикрашали коня барвистими опонами, а себе шкірами диких тварин, які носили на плечах. Насправді, не було приписів, які б точно пояснювали, як і що повинно носити лицарство, тому кожен шляхтич одягав себе і свій почет сам, як вважав за потрібне.

З організаційного погляду гусари поділялися на роти (пізніше названі корогвами), які у свою чергу, поділялися на почти. Почет — найменша одиниця давньої гусарської кінноти.

До складу почту входив товариш, тобто лідер цього почту, який за власні кошти купував усе спорядження, а також коней і все озброєння (за винятком гусарської копиї, якою гусара мав забезпечити ротмістр, командир гусарської роти). До складу почту входила челядь.

Челядь (зброєносці-джури) поділялася на челядь почтову і вільну (пол. luźna czeladź). Почтова челядь мала право брати участь у битвах нарівно з товаришами, щоправда, товариш мав привілей битися у першій лаві — а почтова челядь шикувалася «у справі», тобто у бойовому порядку, за спиною товариша. Челядь вільна дбала про майно почту: годувала коней, постачала їжу для воїнів і тяглових тварин, правила возами, приводила коней воякам, подавала копиї, тощо.

Існує кілька думок стосовно походження і значення назви цього роду кінного війська. З них історично правдоподібними вважають дві:

• першу виводять із сербського терміну у́сар / usar — чи гу́сар / gusar, що позначав кінного воїна, бандита чи повстанця;
• другу виводять із угорського слова гуса́р / huszár, що походить від поєднання слів husz (двадцять) — із ar лен (феод) чи феодальне володіння.

Оскільки більшість заможної шляхти була родом з Литви (Русі), зокрема з магнатських родів, то про польську етнічність крилатих гусарів однозначно говорити не можна. Проте слід зазначити, що у польській традиції крилатій гусарії відведено першорядне місце. Білоруська ж традиція кінного війська (і теорія війська взагалі) унаслідок окупації Московією зазнала катастрофічних втрат.

Першими гусарами Речі Посполитої були серби. У 1500 році кілька знатних сербів зі своїми невеликими загонами стали на службу польського короля. Незабаром в ці підрозділи почали набирати угорців, поляків і литовців. У грудні 1501 були сформовані перші регулярні роти гусарів.

Інформацію було взято з сайту https://uk.wikipedia.org/wiki/Крилаті_гусари