Уперше на українській землі гармати з’явилися у Львові — у 1468 р. тут постала ливарня. А з кінця XVI ст. Львів стає центром виробництва гармат для всієї України.
У великих українських містах: Києві, Стародубі, Почепі, Новгороді-Сіверському — здавна існували ливарні, що виробляли гармати. Майстерним виготовленням гармат славилися пушкарі з Білої Церкви та Остра.
Козацька армата розміщувалася в різних містах України — Корсуні, Каневі, Чигирині і Крилові. Козацтво дуже цінувало свою армату, вона вважалася одним із військових «клейнодів» (знаків влади). 1632 р. козацькі гармати освятив сам київський митрополит Петро Могила.
Козаки вміли виготовляти великі і малі гармати. Часто вони захоплювали гармати у ворогів, або замовляли їх виготовлення у різних іноземних майстрів, або просто крали.
Козаки дуже цінували артилерію, вони вважали, що правильно організована артилерійська підготовка та оборона можуть стати головними факторами успіху в битвах. Артилерія поділялася на генеральну, полкову, сотенну. При гетьмані було ЗО, у кожному полку по 5-6 гармат. Крім того, значна частина козацької артилерії стояла у фортецях, зокрема в містах Білоцерківського полку розміщувалося 50 гармат. Для утримання армати були визначені села, в яких від кожного селянського двору брали податок.
Запорозька артилерія була здебільшого легка й рухлива, що зумовлювалося необхідністю швидко пересуватися степовими просторами, а також порівняно невеликими розмірами козацьких суден. Особливо поширені були гармати-фальконети, які використовувались у морських походах. Частину важких гармат закріпляли на лафетах з колесами і без коліс, перевозили на возах, що називалися «палубами» і в які впрягали четверо або шестеро коней.
Гармати були мідні, чавунні й залізні, деякі з них нарізні.
ГАКІВНИЦЯ
Використовувалась в 16-18 ст. для бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Для зменшення віддачі при стрільбі до прикладу кріпився гак(в нашому екземплярі модернізований), яким зброя зачіплювалась за мур замку ,або ж за інший масивний предмет (частокіл,віз).
Основні технічні дані і характеристики: Калібр, 32 мм. Вага дула, 15 кг. Вага моделі, 31 кг. Матеріал дула – сталь.
Вага порохового заряду, 40 грам.
ГАРМАТА-ТРІЙНИК 40 ММ.
Використовувалась в 15-18 ст. для бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Наявність трьох дул давала збільшення щільності вогню та скорострільності установки.
Основні технічні дані і характеристики: Калібр, 40 мм. Вага дула, 24 кг. Вага моделі, 130 кг. Орієнтовна дальність польоту ядра, 1,6 км
ГАРМАТА-САЛЮТІВКА АБО МОРТИРА
Використовувалась в 16-18 ст. для салютної, а також бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Дуло розміщене на мортирному лафеті.
Основні технічні дані і характеристики: Калібр, 40 мм. Довжина дула, до запального отвору 310 мм, до хвостовика(загальна довжина дула) 430 мм. Вага дула, 24 кг. Вага моделі, 35 кг. Матеріал дула – сталь. Матеріал лафета – дуб.
Козацька артилерія складалася з гармат переважно місцевого виробництва, метал для яких виплавляли на руднях України — київських, чернігівських та інших, а також з трофейних гармат (захоплених у турецьких фортецях, польських прикордонних замках та під час визвольних воєн).
Особливо високим рівнем арматної справи й виробництва зброї відзначалася Запорозька Січ. Ковалі, зброярі, ливарники виготовляли тут рушниці, списи, шаблі, виливали ядра та гармати. Запорозька армата (до сотні гармат) зберігалась у січовій пушкарні. Розвиток козацької армати не відставав від загального європейського прогресу. Гармати оздоблювалися майстрами-художниками.
Головними містами постою та утримання генеральної армати під час гетьманування Богдана Хмельницького був Переяслав, Юрія Хмельницького — Корсунь, Івана Брюховецького — Лox-виця й Ромни, Івана Самойловича — Короп.
У цьому місті козацька армата залишалася до кінця існування Гетьманщини. За наказом гетьмана Івана Мазепи в гетьманській столиці Батурині було споруджено ливарню, де вироблялися гармати. У Батуринській фортеці зосереджувалася численна артилерія.
Арматою керував генеральний обозний з гарматною старшиною — осавулом, писарем і хорунжим. Численною була обслуга: пушкарі, гармаші, шипошники, довбиші; ремісники — столярі, стельмахи, слюсарі, римарі, ковалі, шевці; стадники, скотарі, цирюльник, коновали. Для охорони Генеральної артилерії козацького війська призначався загін у кількасот козаків. У розпорядженні пушкаря була арматна команда з 58 канонірів і 29 хурлетів.
Генеральна артилерія виходила в похід під своєю корогвою та зі своїми литаврами.
Нищівного удару українській арматі завдав російський цар Петро І. У 1709 р. він реквізував значну її частину й позабирав гармати з усіх полкових міст. Після зруйнування Січі в 1775 р. царськими військами запорозькі гармати були вивезені до Петербурга. А з остаточним скасуванням у 1784 році козацького устрою
України і реорганізацією козацьких полків у карабінерні українська артилерія перестала існувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар