Кри́мські тата́ри (крим. qırımtatarlar, в однині — qırımtatar; також інша самоназва — Киримли, крим. qırımlılar, в однині — qırımlı) — східноєвропейський тюркомовний народ, що історично сформувався в Криму; разом з малочисельними караїмами та кримчаками кримські татари є корінним народом Криму. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка входить до тюркської мовної сім'ї.
Словосполучення «кримські татари» викликає запитання про зв'язок із татарами — чи не є кримські татари субетнічною групою волзьких татар, а кримськотатарська мова — діалектом татарської. Назва «кримські татари» використовувалася в Російській імперії та закріпилася в російській і українській мовах замість історичних «кримці» і «кримчаки» відповідно, коли майже всі тюркомовні народи іменувалися «татарами»: карачаївці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі, або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари) тощо.
Історія
Кримські татари сформувалися як народ у Криму і вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму в різні історичні епохи. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим і взяли участь у формуванні кримськотатарського народу — це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Дуже важлива роль в етногенезі кримських татар належить західним кипчакам, що відомі у Київській Русі під назвою половці, а в західній Європі під назвою кумани або комани. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. Єднальними засадами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія.
Історія Кримського ханства і Війська Запорозького неабияк пов’язана між собою сотнями видимих і невидимих ниток. Поверхневий погляд бачить в історії взаємин цих двох степових державних утворень лише нескінченну низку воєн і конфліктів. Насправді стосунки козаків і татар можна порівняти з відносинами гучних і неспокійних сусідів, які часто сваряться, часом б’ються, але нерідко і допомагають один одному, особливо у скрутну хвилину.
Однак спочатку криваві військові конфлікти у дикому степу були частим явищем. Саме виникнення Запорізької Січі було відповіддю на вторгнення кримців на українські землі. Очевидець писав, що ще в кінці XVI століття у прикордонних районах «кожен селянин, виходячи на польові роботи, завжди має рушницю на плечі і шаблю або тесак на поясі, бо вони дуже часто піддаються нападам татар і майже ніколи не бувають у безпеці від них».
Інформацію було взято з сайту https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримські_татари
Немає коментарів:
Дописати коментар